Ми сміялись до ночі, до ранку.

ПУЛьС / Поезія ⅟♥
06.04.2018 в 04:22
Ми сміялись до ночі, до ранку.
Жартували собі між-собою.
Ми тримались за руки у парку,
Я казав: що залишусь назавжди з тобою.

Ми були щасливою парою, уявляєш?
Спільні надії, мрії, спільні сни.
Ми були досить подібними, знаєш?
Романтична, зоряна ніч - і тут такі ми.

Ти була, надзвичайно прекрасною,
Оберегом - була ти моїм.
Була: сонцем, кицею, няшною.
Та у серці, зосталась чужім.

Як на прикрість: погана погода,
Зіпсувала - багато вже днів.
Я чекав, думав: буде нагода,
Хоть зустрінемось, серед снів.

Ми чекали й не знали майбутнє,
Загубились на платформі сюжетів.
А жили - і нам снилось минуле,
Так і не знаю, чи любила поетів.

Спільні принципи й по-ходу життя,
Не дозволяли нам, розійтися.
А я не байдужий і наче суддя,
У котре пригадую, твої словосполучення.

© Володимир Ярославський


Эта статья была автоматически добавлена из сообщества ПУЛьС / Поезія ⅟♥

Популярное