Ранок цей, несе в собі життя .

ПУЛьС / Поезія ⅟♥
02.01.2019 в 01:31
Ранок цей, несе в собі життя .
Дивись, ми йдемо разом, в наше майбуття.
Дивись, там сонце світить лиш для нас
Промінь ліг на нашу стежку, за такий короткий час...
Це помилка, знаю, знаю
Це обман - та сонячна стежина
Бо тепер я лиш страждаю.
Як би знати, та я лиш людина.
Дивись, ти можеш вбити одним словом
І можеш все зробити навпаки,
Воно мине, усе минає згодом
Навіть забуду, як торкалася руки
Твоєї, ніжної, що лічить рани у душі
Я все забуду, бо тепер я знаю
Твій доторк, рани лікував раніше
Тепер там більші, що болять без краю
Болять, коли я знову все згадаю
Тому забуду. Я не хочу більше
Ніколи не подумала що так скажу
Собі сказала: знай що ти сильніше
Ти знаєш, зараз легше, не брешу...
А може трохи, трохи тут обману?
Бо все ж сумую, іноді сумую,
Та вже не так, вже не болять так рани
Я забуваю, мені справді легше, я це чую.
Дивись, минулося, я більше не страждаю.
Я не боюся знов побачити тебе
Всередині погасло все до краю
Дивись, забулося, і я собі за все прощаю.

© Олиниченко Аліна


Эта статья была автоматически добавлена из сообщества ПУЛьС / Поезія ⅟♥

Популярное