Небілий вірше... Знов і знов

ПУЛьС / Поезія ⅟♥
20.03.2019 в 07:30
Небілий вірше... Знов і знов
Мій чорний біль тобою дише...
Чому ти знов не про любов
Болиш, мій вірше?
На цих розшарпаних вітрах,
Де навіть зорі, наче мушлі,
Де вічний вчитель вічний страх,
А ми всі учні
Не вий до місяця, бо ж він
На хмарі влігся, як на софі...
Яких тобі ще треба вин
І філософій?
Бо час байстрюк оцих ханиґ,
Що як ікони на вітрині?
Є ж тіні й сутінки, а в них
Також є тіні...
Побудь покірним про усе,
Лиш правдою не бий у тім'я,
Дивись, телятко мудро ссе
Солодше вим' я.
Ти ж знаєш букви і слова,
Що з вигляду глибокодумні...
Чому ж ти знову - тятива.
Й стріла - мій сумнів...
Ти роздзвенілася, агов,
Так не лунай, тихіше, тише.
То знов про біль? А про любов
Ми ще напишем...

Богдан Томенчук


Эта статья была автоматически добавлена из сообщества ПУЛьС / Поезія ⅟♥

Популярное