Злущуються лютневі дні як сухі зерна кукурудзи.
Догодовує зима вітровою негодою дороги і сади.
Не знаю я, яку погоду віщують метеорологи,
Але незабаром березень...проліски...ти лише трішки потерпи...
Весна візьме тебе й мене в свої обійми.
Стисне міцно нас так, як обручі стискають діжку.
Буде відчуття у тілі, що немає чим дихати,
Та знаєш...я ні на що не проміняю цю невимовну близькість...
Мене не хвилюватиме розкуйовджене волосся чи
пом'ятий одяг.
Я мрію, щоб у нас з тобою оте "все найкраще" нарешті збулося.
Весна одна із тих добряг, що рідко трапляються на світі,
вона допоможе...я вірю...
Так чи інак: усе має буде добре.
У нас... немає іншого виходу.
Автор: Надія Грицак
