Як жаль, що виростають діти

ПУЛьС / Поезія ⅟♥
25.01.2016 в 11:00
Як жаль, що виростають діти
І губляться в життєвій метушні.
Мов те насіння, що розкидане по світу,
Що проростає, десь... на чужині...
Лиш матирене серце,зтомлене від болю,
В молитвах, аж до рання, всі ночі проводжа.
Вже вишила рушник "на щастя і на долю",
Та б'ється, наче пташка,зтривожена душа.
Як жаль, що виросли ви, діти...
Розбіглись, хто- куди, від маминої хати.
Без вас...не розквітають квіти,
Без вас...вже посивіла мати...

Мельничук Орися
24.01.2016


Эта статья была автоматически добавлена из сообщества ПУЛьС / Поезія ⅟♥

Популярное